
Дата народження: 28 квітня 1973 року.
Місце народження: Київ, Україна.
Освіта: Закінчила Київський національний економічний університет, факультет менеджменту (1995 рік).
Професійна діяльність: Телеведуча, продюсерка. Авторка та ведуча популярних телевізійних шоу, зокрема «Україна має талант» і «Х-фактор».
Громадська діяльність: Засновниця благодійного фонду, що займається підтримкою дітей із малозабезпечених сімей.
Сімейний стан: Одружена з політиком Віктором Медведчуком, має доньку та сина.
Сучасний світ медіа та шоу-бізнесу часто перетинається із політикою, формуючи складні й нерідко суперечливі історії. Деякі особистості стають символами цілої епохи, залишаючи по собі слід, який викликає багато питань і дискусій. Український медійний простір знає чимало таких постатей — харизматичних, епатажних, неоднозначних. Вони опиняються в центрі уваги, привертаючи до себе як захоплення, так і критику.
Як формуються легенди, що стоїть за яскравим образом на екрані та яким чином особисті рішення можуть змінити ставлення суспільства? Сьогодні ми зупинимося на одній із таких постатей, яка стала втіленням суперечливого успіху та незабутніх скандалів.

Оксана Михайлівна Марченко народилася 28 квітня 1973 року в селищі Чабани, яке фактично межує з Києвом. Про батьків майбутньої зірки телебачення відомо небагато. І це не дивно, адже її родина не мала жодних впливових зв’язків чи значного матеріального достатку. Навчалася Оксана у місцевій школі, а після восьмого класу вступила до медичного училища. Проте через народження в сім’ї третьої дитини вона була змушена забрати документи й почала допомагати вдома.
Закінчивши школу, Оксана, попри мрію стати лікарем та можливість поновитися в училищі, вирішила вступити до Київського національного педагогічного університету на історичний факультет. Під час навчання, у 1992 році, вона вперше спробувала свої сили на телебаченні. Вигравши відкритий конкурс телеведучих, Оксана почала працювати у ранковому шоу телеканалу «Ютар» під назвою «Доброго ранку, Україно!». Саме в цей період молода телеведуча знайомиться зі своїм першим чоловіком — Юрієм Коржем.
Юрій Корж, майбутній народний депутат від партії «Батьківщина» (обіймав посади у Верховній Раді IV, V та VI скликань), у 1990-х ще не мав політичних амбіцій, але активно займався розвитком сучасних технологій в Україні, зокрема інтернету. У 1995 році, вже будучи заміжньою, Оксана Марченко закінчила університет і продовжила працювати на телебаченні. А у 1997 році в неї народився син.
Оксана Марченко неодноразово згадувала цей період свого життя як один із найскладніших. Сім’я переживала фінансові труднощі, а шлюб із першим чоловіком не був вдалим. Незважаючи на всі перешкоди, вона не покинула роботу на телебаченні. Після декретної відпустки Марченко повернулася на телеканал УТ-1, де стала ведучою новин.
У 1999 році на всеукраїнській церемонії «Людина року» Оксана Марченко знайомиться з Віктором Медведчуком — постаттю, яка з часом стала однією з найбільш суперечливих у політичному житті України. На той час Медведчук позиціонував себе як адвокат та юрист, маючи значні статки та впливові зв’язки, часто з такими ж одіозними фігурами, як і він сам. Незважаючи на різницю у віці в 18 років, між ними зав’язався роман, хоча і Марченко, і Медведчук на той момент були одруженими.

Можна було б припустити, що молода та амбітна телеведуча досягла всього самостійно, проте цікавим збігом є те, що вже через рік після знайомства з Медведчуком Марченко засновує телевізійну компанію «Омега ТВ», а її кар’єра стрімко йде вгору. У 2003 році вона вдруге виходить заміж, причому весілля було надзвичайно розкішним. Це й не дивно, адже до того часу Медведчук значно збільшив свій політичний вплив та капітал.
Весільна церемонія зібрала багатьох відомих осіб, серед яких були проросійські політики та навіть тодішній президент України Леонід Данилович Кучма. У 2004 році в пари народжується донька, а хрещеними батьками стають Володимир Путін і дружина Дмитра Медведєва, що зайвий раз підтверджувало тісні зв’язки Медведчука з керівництвом Російської Федерації. На той час більшість українців не сприймали Росію як загрозу, тому ці факти залишалися поза увагою широкої громадськості.

Після народження доньки ім’я Оксани Марченко на певний час зникає з публічного простору. Проте вже через рік вона ініціює виробництво документального циклу «Імена» — програми, присвяченої видатним українцям. Спочатку передача виходила на телеканалі УТ-1, а згодом переїхала на «Інтер». Успішний перехід проєкту на один із найбільш рейтингових телеканалів того часу важко уявити без підтримки Медведчука, враховуючи проросійську спрямованість «Інтера» і його впливовість у медійному просторі.
У 2007 році в ефір вийшли два авторські проєкти Оксани Марченко — «Шоу Оксани Марченко» та «Настав час бути щасливою». У цих передачах ведуча піднімала тему допомоги жінкам у складних життєвих ситуаціях. Проте всеукраїнську славу Оксана Марченко здобула у 2009 році, коли стартувала надпопулярна передача «Україна має талант». Багато відомих людей стверджували, що цей проєкт, запозичений з британського шоу, був створений фактично під Марченко.
Вся команда працювала над формуванням образу телеведучої, яка з’являлася на публіці в розкішних і дорогих вбраннях. Її виступи виглядали бездоганно, хоча, за словами очевидців, Марченко часто повторювала текст, що лунав у навушнику. Крім того, кастинг на роль ведучої не проводився — її було затверджено без конкуренції, а сама Оксана мала значний вплив на склад журі та вирішення інших організаційних питань. У 2010 році стартувало ще одне рейтингове шоу — «Ікс-Фактор», де Оксана Марченко знову виступила в ролі головної ведучої.

Цікаво відзначити два моменти. Перший — обидва проєкти були україномовними, що виглядало дещо несподівано на тлі проросійських поглядів її чоловіка, Віктора Медведчука. Подейкують, що саме Оксана Марченко наполягала на використанні державної мови. Це підтвердив у своїх інтерв’ю відомий український телеведучий Ігор Кондратюк, який сам раніше часом грішив російською, але тепер відкрито висловлюється на підтримку української. Другий момент — Марченко мала високу популярність серед глядачів, які неодноразово визнавали її найкращою телеведучою року.
Звісно, успіх частково пояснюється значними фінансовими вливаннями Медведчука, але це не применшує досягнень самих шоу. До 2013 року Оксана Марченко залишалася однією з найбільш упізнаваних медійних осіб України. А «Ікс-Фактор» та «Україна має талант» стали стартовим майданчиком для багатьох українських виконавців, які завдяки цим проєктам здобули визнання та популярність.
До 2018 року Оксана Марченко продовжувала вести свої проєкти на телеканалі СТБ, паралельно беручи участь у десятках інтерв’ю. Серед них були як українські шоу, наприклад, «Танці з зірками», так і спілкування з відвертими українофобами, такими як Басков і Кіркоров, яких Марченко називала своїми друзями. У цьому контексті згадується народна приказка: «Скажи мені, хто твій друг, і я скажу, хто ти». А в цьому випадку — обидва персонажі викликали лише осуд.

На тлі наближення президентських виборів Віктор Медведчук почав частіше з’являтися в інформаційному просторі, активно відбілюючи Росію і транслюючи її пропаганду, зокрема й через свою дружину. Це викликало значну хвилю критики на адресу Марченко. Показовим моментом стало її участь у шоу «Танці з зірками», під час якого глядачі відкрито висловили своє незадоволення, зустрівши телеведучу свистом — цілком заслужено.
У 2021 році на Віктора Медведчука були накладені персональні санкції через підтримку терористів. Цей крок давно назрівав. Проросійський політик почав терміново переписувати свої активи на Оксану Марченко, однак і це не допомогло — РНБО арештувала частину майна, включаючи телеканали та навіть російський нафтопереробний завод. Незважаючи на це, Марченко робила гучні заяви про свій намір йти в політику, звинувачуючи президента Володимира Зеленського в політичному переслідуванні.
Фактично, на цьому завершилася публічна кар’єра Оксани Марченко, і про неї поступово почали забувати. Однак невдовзі вона повернулася у новому образі, повністю скинувши маски. Марченко створила серіал під назвою «Паломниця», який був наскрізь просякнутий російською пропагандою. У ньому звучали гасла про «один народ» та Україну як «молодшу сестру». Цей «витвір» показували на російському телеканалі «Спас», а його зміст був настільки абсурдним, що важко перелічити всі неправдиві тези.

У проєкті навіть засвітився боксер Олександр Усик, який згодом відмежувався від серіалу, назвавши його маячнею. Тим часом держава завершила арешт активів Оксани Марченко, включаючи телеканали та згаданий російський нафтопереробний завод, остаточно поставивши крапку у її медійній кар’єрі.
Саме так, ця «солодка парочка» володіла підприємством, яке виробляло та постачало паливо на тимчасово окуповані території. І це не враховуючи нерухомості в Криму та значних часток у таких компаніях, як «Львівобленерго» та «Прикарпаттяобленерго». Крім того, певний час Оксана Марченко була співвласницею телеканалу «1+1». Враховуючи це, навіть Ігор Коломойський, напевно, був шокований таким розвитком подій.
За кілька днів до повномасштабного вторгнення Росії Оксана Марченко перетнула кордон із Білоруссю. Віктор Медведчук, який на той час перебував під домашнім арештом і слідством, також спробував втекти, але безуспішно. Як відомо з історії, його затримали, і мережу облетіли фотографії, на яких колишній олігарх і проросійський політик у кайданках чекає своєї долі.

Тим часом Оксана Марченко, яка перебралася до Туреччини, записала відеозвернення. Цей запис моментально став мемом завдяки її абсурдним висловлюванням і епатажній подачі. Чи вплинув Ердоган на подальший розвиток подій, невідомо, але факт залишається фактом: Віктора Медведчука обміняли на понад 200 українських військовополонених, зробивши його найціннішим бранцем за всю сучасну історію російсько-української війни. Враховуючи кількість врятованих українців, очевидно, наскільки важливим він був для нашого ворога.
Сама Оксана Марченко, судячи з усього, була неймовірно задоволена поверненням чоловіка. Проте, перебуваючи за кордоном, вона продовжує продукувати контент, який важко назвати інакше, ніж «треш». Її батько, залишаючись в Україні, відверто дивується, ким стала його донька. Можливо, вона такою була завжди, а, можливо, зміни сталися з часом — це вже залишається на розсуд кожного.
Історія Оксани Марченко є нагадуванням про те, як публічна особа може перетворитися з улюблениці мільйонів на символ зради й морального занепаду. Її професійні досягнення, які свого часу здавалися беззаперечними, тепер розглядаються крізь призму її політичних зв’язків і участі в проросійських проєктах. Цей контраст між блиском сцени та тінню колабораціонізму чітко демонструє, наскільки важливими є моральні цінності та національна позиція у формуванні спадщини людини. Майбутнє Оксани Марченко залишається невизначеним, однак її приклад уже став уроком для багатьох. У часи, коли Україна бореться за свою свободу та незалежність, суспільство потребує фігур, які будуть підтримувати його, а не підігравати ворогу. Адже зрештою лише дії, спрямовані на добро своєї країни, залишають по собі слід, який вартує пам’яті.