Валерій Залужний. Залізний генерал чи стратег майбутнього?

Новітня історія України багата на постаті, які залишили глибокий слід у нашій державі, формуючи її сучасне обличчя. У період найбільших випробувань, коли перед країною постали питання збереження суверенітету, нове покоління українських лідерів довело, що сила духу, сучасний підхід і грамотне керівництво здатні подолати навіть найскладніші виклики. Одним із символів цієї нової генерації став Валерій Залужний — Головнокомандувач Збройних Сил України, стратег і лідер, який уособлює незламність і рішучість українського народу.

Завдяки своєму багаторічному досвіду, освіті та інноваційним підходам, Залужний не лише перетворив українське військо на ефективну та мобільну структуру, а й став символом спротиву на глобальному рівні. Його стратегічні рішення, людяність і здатність адаптуватися до змін в умовах війни зробили його одним із найвідоміших військових лідерів сучасності. У цій статті ми розповімо про життєвий шлях Валерія Залужного, його внесок у реформування української армії та ті виклики, які він долав на шляху до перемоги.

Валерій Федорович Залужний народився 8 липня 1973 року в місті Звягель (раніше Новоград-Волинський) Житомирської області в родині військовослужбовців. Його батько був офіцером, а про матір відомо небагато: вона походила з Чернігівської області, де Валерій провів частину дитинства. У сім’ї Залужного було двоє дітей: Валерій має рідного брата Артура, який також обрав військову кар’єру.

Середню освіту Валерій здобув у місцевій школі №9. Після закінчення школи вступив до Звягельського машинобудівного технікуму, де навчався за спеціальністю “Технічне обслуговування та ремонт сільськогосподарського обладнання”. Ще під час шкільного навчання він проявив себе у дисциплінах, пов’язаних із військовою підготовкою, зокрема у рамках курсу допризовної підготовки юнаків (ДПЮ). Відзначений найвищими оцінками, він навіть отримав нагороду — поїздку, яка на той час вважалася особливим заохоченням, хоча складалася з поїздок до досить скромних місць.

У 1993 році Валерій Залужний закінчив технікум з відзнакою. Прагнучи продовжити свою освіту у військовій сфері, він подав документи до Одеського інституту Сухопутних військ, заклавши фундамент для своєї майбутньої кар’єри, яка перетворила його на одного з найвизначніших військових діячів України.

За словами самого Валерія Залужного, він завжди прагнув виїхати з рідного містечка, а військова спеціальність приваблювала його найбільше ще з дитинства. Тому вступ до сухопутних військ був для нього очевидним вибором. Навчання давалося йому досить легко, і в 1997 році він закінчив загальний військовий факультет з відзнакою. Після отримання першого офіцерського звання Залужний одразу розпочав службу в Збройних силах України.

Цікаво, що Валерій Залужний став першим Головнокомандувачем ЗСУ, який жодного дня не служив у радянській армії. Це дійсно важливий факт, який підкреслює його дистанцію від старої радянської системи. Однак варто врахувати, що, хоча він і не мав прямого відношення до Радянської армії, його навчання все ж базувалося на застарілих доктринах, сформованих у СРСР. Відмінністю була постійна адаптація та реформування, яке, на жаль, у 1990-х роках мало здебільшого негативний характер.

Після розпаду СРСР українська армія систематично зменшувалася і втрачала боєздатність, часто під впливом дій проросійських агентів та політиків. Незважаючи на ці обставини, Валерій Залужний зумів пройти весь шлях від простого солдата до верхівки військового командування. Завдяки цьому він добре розумів слабкі місця армійської системи та шукав шляхи її вдосконалення. Але ці зміни та досягнення слід розглянути поступово, крок за кроком.

Наступні вісім років Валерій Залужний упевнено рухався кар’єрними сходами у Збройних силах України. Почавши як командир навчального взводу, він згодом став командиром батальйону, проходячи службу в семи різних місцях по всій Україні. У 2005 році він вирішив продовжити освіту та вступив до Національної академії оборони України в Києві. Через два роки, у 2007-му, Валерій Залужний закінчив академію із золотою медаллю, що стало підтвердженням його високого професіоналізму та здібностей.

Одразу після завершення навчання він отримав призначення на посаду начальника штабу — першого заступника командира 24-ї окремої механізованої бригади в Яворові, що на Львівщині. Протягом 2,5 років служби на цій посаді Залужний зарекомендував себе як ефективний і прогресивний військовий, здатний впроваджувати сучасні підходи до управління.

У подальшому кар’єра Залужного продовжилася стрімко: його призначили командиром 51-ї окремої механізованої бригади, дислокованої у Володимирі Волинському. У 2012 році Валерій Залужний знову вирішив поглибити свої знання та вступив до Національного університету оборони України. Під час навчання він продемонстрував виняткові лідерські якості, за що був нагороджений перехідним мечем королеви Великої Британії — відзнакою, яку отримують найкращі випускники оперативно-стратегічного рівня. Ця нагорода стала ще одним визнанням його професійного рівня та готовності до вирішення найскладніших завдань.

У 2014 році розпочалася новітня російсько-українська війна, і Валерій Залужний одним із перших долучився до тодішньої антитерористичної операції (АТО). Він командував підрозділами в секторі С, який охоплював північну частину Донецької області та західні території Луганської області. У цих умовах Залужний здобував свій перший бойовий досвід. Незважаючи на обмежені ресурси та потребу у відновленні боєздатності української армії, він проявив себе як ефективний і здібний командир, здатний ухвалювати зважені рішення навіть у складних умовах.

На відміну від багатьох представників тодішнього вищого командування, Валерій Залужний відстоював впровадження стандартів НАТО. Його підхід базувався на збереженні життя особового складу, що різко контрастувало з радянськими військовими доктринами, де людські втрати часто ігнорувалися. Завдяки цим принципам Залужний здобув повагу серед підлеглих і колег, а також отримав визнання як прогресивний лідер, орієнтований на сучасні стандарти військового управління.

Наприкінці 2013 року Залужний отримав підвищення, ставши заступником начальника управління бойової підготовки командування Сухопутних військ ЗСУ. Згодом він очолив управління бойової підготовки командування “Схід”. У серпні 2017 року, у День Державного Прапора України, Валерію Залужному було присвоєно звання генерал-майора. У цей час він продовжував виконувати бойові завдання в зоні АТО, демонструючи високу компетентність і відданість справі.

Крім військової кар’єри, Валерій Залужний прагнув удосконалювати свої знання й у цивільній сфері. У 2020 році він закінчив магістратуру Національного університету “Острозька академія” за спеціальністю “Міжнародні відносини“. Це поєднання військового досвіду та ґрунтовної освіти зробило його одним із найбільш підготовлених і перспективних військових лідерів сучасної України.

Варто зазначити, що Валерій Залужний вільно володіє англійською мовою, що стало важливим фактором у його майбутній кар’єрі. Завдяки цьому він зміг ефективно комунікувати з генералами закордонних партнерів України, а під час навчання — поглиблювати свої знання за стандартами НАТО.

27 липня 2021 року, згідно з указом Президента України Володимира Зеленського, Валерій Залужний був призначений Головнокомандувачем Збройних Сил України, змінивши на цій посаді Руслана Хомчака. Це призначення викликало позитивний відгук серед військових кіл, оскільки Залужний став одним із перших високопоставлених офіцерів, хто успішно впроваджував стандарти НАТО в структурі Генерального штабу. Перехід до системи “Джейштабів” мав на меті спрощення бюрократії та підвищення оперативності командування. У такій структурі місцеві командири отримують більше автономії на місцях, що дозволяє уникати зайвих затримок, наприклад, у прийнятті рішень про застосування зброї в критичних ситуаціях.

Першими кроками Залужного на посаді Головнокомандувача стали заходи зі збільшення автономності командирів, реформування військової системи та посилення обороноздатності. Він активно просував політичні ініціативи для модернізації Збройних Сил, аби підготувати їх до нових викликів.

Задовго до повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році Залужний відкрито попереджав про реальну загрозу з боку агресора. Він наголошував на наявності в Росії мобілізаційного резерву чисельністю до мільйона осіб та значної кількості техніки, що створювало серйозну небезпеку для України.

Цікаво, що сам Валерій Залужний не очікував свого призначення. За його словами, коли йому зателефонував Президент України, він знаходився на дні народження своєї дружини та, як він жартував, просто пив пиво. Цей факт з особистого життя додає людяності образу “залізного генерала”, якого сьогодні знають і шанують в Україні та за її межами.

Усі, хто мав нагоду працювати або спілкуватися з Валерієм Залужним, відзначають його людяність і відкритість. Попри високий ранг, він залишається доступним і простим у спілкуванні. Залужному притаманні звички середньостатистичного українця: він веде акаунт в Instagram, де лайкає фото з котиками, а також разом із дружиною любить подорожувати Україною. Такий неформальний образ сприяв зростанню його популярності в медіапросторі, а рейтинги довіри до нього суттєво зросли. У зв’язку з цим навіть з’являлися чутки про його президентські амбіції, хоча сам Залужний неодноразово заперечував ці припущення.

Найбільшу славу Валерій Залужний здобув під час повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України у 2022 році. Завдяки децентралізації командування, яку він впроваджував, та інноваційним підходам до оборони, українська армія змогла витримати перший удар агресора. Одним із ключових рішень стало використання макетів військової техніки для введення ворога в оману, що допомогло зберегти реальну техніку для подальших бойових дій.

Реформа командної структури, яку запровадив Залужний, дозволила офіцерам на місцях проявляти ініціативу, організовувати оборону та приймати рішення, виходячи з актуальної ситуації, без потреби чекати наказів із Києва. Цей підхід став однією з причин успішного проведення сотень контрнаступальних операцій, які дозволили Україні звільняти окуповані території. Злагодженість дій і розгалужена система командування стали основою для ефективного протистояння агресору та посилили репутацію Залужного як прогресивного та результативного військового лідера.

На відміну від громіздкої і неповороткої військової машини Кремля, яка повільно, але неухильно зазнавала втрат, українські Збройні сили під керівництвом Валерія Залужного діяли оперативно та злагоджено. Це дало змогу не лише стримати натиск ворога, а й завдати йому нищівних ударів, змусивши залишити позиції в Київській, Чернігівській та Сумській областях. Залужний, фактично, став архітектором більшості успішних операцій. Він часто застосовував нестандартні стратегічні рішення, виявляючи гнучкість і вміння швидко адаптуватися до змін на полі бою. Особливістю його командування було активне врахування ініціативи підлеглих — підхід, який раніше не був притаманний керівникам такого рівня.

Цей стиль управління якісно відрізняв “Залізного генерала” від інших високопоставлених військових. Проте з часом у ЗМІ почали з’являтися чутки про ймовірні конфлікти між Головнокомандувачем ЗСУ та вищим політичним керівництвом України. Ці припущення здебільшого були спростовані, хоча деякі аспекти військових операцій, які викликали розбіжності у поглядах, все ж стали відомі. Наприклад, Залужний неодноразово наголошував на недоцільності обмежень у використанні наданих Україні боєприпасів та озброєнь виключно на власній території. Він вважав, що знищувати ворога необхідно ще на його землі, перш ніж той досягне українських кордонів.

Однак цей підхід викликав стриманість з боку західних партнерів України. Вони боялися, що удари по території Росії можуть спровокувати ескалацію, зокрема використання ядерної зброї. Для України, яка перебуває у стані повномасштабної війни, така позиція здається абсурдною, але для багатьох західних країн існувала екзистенційна загроза. Цей страх часто формував їхню політику щодо підтримки України, впливаючи на постачання зброї та боєприпасів. Попри ці обмеження, Залужний залишився твердим прихильником принципу превентивного захисту та наполягав на необхідності активної оборони для перемоги у війні.

Хоча сьогодні стає зрозуміло, що сценарій використання Росією ядерної зброї є малоймовірним, потрібно враховувати специфіку психології демократичних країн. Західні партнери довго не могли повірити в можливість таких масштабних бойових дій у центрі Європи. Зміни у їхній позиції часто стимулювалися неочікуваними подіями, як-от резонансні втрати Росії, що змушували партнерів нарощувати допомогу. Однак українське політичне керівництво змушене було погоджуватися на певні умови партнерів для отримання необхідного озброєння.

Ця ситуація часто не відповідала підходам і принципам Валерія Залужного, проте він усвідомлював необхідність співпраці заради загального блага. На цьому тлі у ЗМІ почали з’являтися чутки про конфлікти між Залужним і вищим політичним керівництвом країни. Водночас ці чутки активно використовувалися російськими інформаційно-психологічними операціями (ІПСО) для спроб дестабілізації внутрішньої ситуації в Україні. Незважаючи на це, Залужний залишався відданим своїй справі, методично знищуючи окупантів і впроваджуючи нові стратегії у військовій сфері.

Навіть у розпал війни Валерій Залужний знайшов час для саморозвитку. Він захистив дисертацію в Національному університеті “Одеська юридична академія” та здобув науковий ступінь доктора філософії, що ще більше підкреслює його прагнення до вдосконалення.

8 лютого 2024 року Валерія Залужного було звільнено з посади Головнокомандувача ЗСУ. Його місце зайняв Олександр Сирський. Попри це, Валерій Залужний отримав звання Героя України та продовжує допомагати Збройним Силам у вирішенні надскладних завдань і забезпеченні ефективного захисту держави. Його внесок у захист України залишається неоціненним, а стратегічне бачення й лідерство стали ключовими у формуванні сучасної української армії.

Валерій Залужний став уособленням нової епохи українського військового керівництва. Його шлях від молодого курсанта до Головнокомандувача Збройних Сил України є прикладом відданості, професіоналізму та незламності духу. Завдяки реформам, які він ініціював, та стратегічним рішенням, що змінили хід війни, українська армія перетворилася на одну з найсильніших у Європі, здатну не лише протистояти чисельнішому ворогу, а й давати йому гідну відсіч. Його ім’я вже стало синонімом рішучості й модернізації, що так необхідні Україні на шляху до перемоги.

У часи, коли на карту поставлено саме існування нашої держави, такі лідери, як Валерій Залужний, є прикладом того, як сила особистості може змінити долю країни. Його внесок у зміцнення обороноздатності України неоціненний, а досвід і досягнення стануть основою для нових поколінь військових і громадян. Історія запам’ятає Валерія Залужного як справжнього захисника свободи та героя, який своїми діями довів: Україна здатна перемагати, залишаючись вірною своїм принципам і прагненням до незалежності.