Ще кілька тижнів тому 11-річна Ася із Запоріжжя була здоровою та активною дівчинкою, займалася дзюдо і малюванням. Однак звичайний грип спровокував критичне ускладнення – гострий респіраторний дистрес-синдром важкого ступеня. Її легені почали відмовляти, і лікарі не мали іншого вибору, окрім як використовувати апарат екстракорпоральної мембранної оксигенації (ЕКМО), який тимчасово виконує функцію легенів і забезпечує організм киснем. Це був єдиний шанс дівчинки вижити, але для цього її потрібно було терміново евакуювати до Києва.
Медична евакуація під час війни – це складний процес, який потребує координації між різними відомствами. В мирний час таких пацієнтів транспортують медичним літаком, однак через бойові дії цей варіант був неможливий. Лікарі звернулися до Служби безпеки України, Головного управління розвідки та підрозділу Medevac, які забезпечують транспортування тяжкохворих пацієнтів. Спеціально обладнаний гелікоптер був готовий вирушити, але виліт відтермінували через сильний туман. Незважаючи на складні погодні умови, досвідчені пілоти та медики змогли безпечно доставити Асю до Києва. В Охматдиті її негайно підключили до системи ЕКМО, яка дозволила виграти час для відновлення легенів.
Ця технологія не лікує, але дає шанс вижити тим, кого традиційна терапія врятувати не може. Лікарі пояснюють, що ЕКМО застосовують лише в критичних ситуаціях, коли рівень кисню в крові падає до небезпечного рівня, а легені не можуть виконувати свою функцію. Завдяки цьому методу стан Асі стабілізувався, і через деякий час її організм почав відновлюватися.
Окрім професійної роботи медиків, важливу роль у порятунку дівчинки відіграла логістика. В умовах воєнного часу транспортування пацієнтів з важкими станами стало значно складнішим, а ризики – вищими. Організувати безпечну евакуацію під обстрілами та в складних погодних умовах – це завдання, яке вимагає чіткої координації та злагодженої роботи багатьох служб. Випадок Асі – приклад того, як взаємодія різних відомств рятує життя навіть у найкритичніших ситуаціях.
Сьогодні дівчинка вже у свідомості та може самостійно дихати. Лікарі сподіваються, що невдовзі її повністю відключать від підтримки, і вона зможе повернутися до нормального життя. Її історія – це приклад того, як професіоналізм медиків, співпраця різних служб та технологічний прогрес можуть творити дива навіть у найскладніших обставинах. Водночас цей випадок ще раз підкреслює, наскільки важливо розвивати систему екстреної медичної евакуації та забезпечувати її необхідними ресурсами.
