Телефонна розмова між президентом США Дональдом Трампом і російським диктатором володимиром путіним, що тривала понад півтори години, завершилася заявами обох сторін про можливе припинення вогню на 30 днів. Проте вже через годину після її завершення в Києві пролунала повітряна тривога, що викликає серйозні сумніви щодо реальних намірів російської сторони.
Основні домовленості та їх контекст
Результатом переговорів стало деклароване припинення ударів по енергетичній інфраструктурі України та росії на 30 днів. Окрім цього, 19 березня має відбутися обмін полоненими у форматі “175 на 175” та передача 23 важкопоранених українських військових. Також сторони торкнулися питань безпеки судноплавства у Чорному морі та потенційного покращення двосторонніх відносин між США та росією.
Проте у заяві кремля зазначено, що рф розглядає цей крок лише як частину комплексного підходу до “врегулювання ситуації”, що включає припинення іноземної військової допомоги Україні, зупинку мобілізації та врахування “законних інтересів” росії у сфері безпеки. Фактично, москва вимагає від Києва односторонніх поступок, не даючи жодних гарантій виконання своїх зобов’язань.
Позиція Білого дому
Речниця Білого дому Керолайн Левітт у своїй заяві наголосила, що головною метою переговорів було досягнення миру в Україні та припинення бойових дій. Вона підкреслила, що війна росії проти України не мала розпочатися і мала б давно завершитися щирими дипломатичними зусиллями. У заяві також зазначено, що лідери обговорили можливість поступового переходу до повного припинення вогню через енергетичне перемир’я та переговори щодо безпеки морських шляхів.
Окрім цього, Трамп і путін торкнулися питань нерозповсюдження стратегічної зброї, стабілізації ситуації на Близькому Сході та перспектив економічної співпраці між США та рф. Водночас американська сторона наголосила, що будь-яке припинення вогню має супроводжуватися реальними діями, а не лише деклараціями.
Кремль висуває вимоги
На відміну від американської сторони, у заяві кремля основний акцент зроблено на “необхідності усунення першопричин кризи”, що на думку москви, включає зупинку мобілізації в Україні, припинення військової допомоги Заходу та визнання російських “інтересів безпеки”. Також російська сторона заявила про готовність “гуманно” ставитися до українських полонених, що викликає великі сумніви на тлі численних фактів катувань та жорстокого поводження з військовополоненими.
Окрему увагу приділили питанню безпеки судноплавства у Чорному морі. путін погодився розпочати консультації щодо гарантування безпечного проходу суден, що може бути важливим для експорту українського зерна та інших вантажів. Проте деталі таких домовленостей залишаються невизначеними, і раніше росія неодноразово використовувала аналогічні ініціативи як засіб політичного тиску.
Загроза зриву домовленостей
Попри всі заяви, фактичне дотримання домовленостей залишається під великим питанням. Уже через годину після завершення переговорів у Києві було оголошено повітряну тривогу. Це свідчить або про невідповідність слів і дій кремля, або про відсутність реального контролю путіна над російськими військовими операціями.
Історія подібних домовленостей свідчить, що росія неодноразово використовувала перемир’я для перегрупування своїх військ, підготовки нових атак або для дипломатичного тиску на Захід. У цьому контексті заяви про 30-денне припинення вогню можуть бути лише тимчасовим тактичним ходом кремля, який не має на меті реальне зниження інтенсивності бойових дій.
Чи стане це перемир’я першим кроком до миру, чи лише черговою дипломатичною пасткою? Відповідь на це питання покаже найближчий місяць.
