28 лютого 2025 року зустріч президента України Володимира Зеленського та лідера США Дональда Трампа в Овальному кабінеті перетворилася на одну з найбільш резонансних подій світової політики. Очікувалося, що переговори завершаться підписанням угоди про видобуток корисних копалин в Україні, що могло б зміцнити економічні зв’язки між країнами та стати черговим кроком до врегулювання російсько-українського конфлікту. Проте візит завершився гучним дипломатичним скандалом: спільну пресконференцію було скасовано, Зеленський покинув Білий дім, а Трамп у своїй заяві відкрито звинуватив українського президента в небажанні шукати мир.
Причини конфлікту: чому переговори провалилися?
Конфлікт між двома лідерами виник на тлі розбіжностей щодо шляхів завершення війни в Україні. За інформацією The Guardian, Дональд Трамп наполягав на тому, що Київ має розглянути можливість компромісу з Москвою, що передбачало би певні поступки для досягнення перемир’я. Зеленський же рішуче відкинув будь-які пропозиції, які могли б загрожувати суверенітету України, наголосивши на необхідності збереження міжнародної підтримки.
Окрім цього, ситуацію загострив віце-президент США Джей Ді Венс, який у розпал дискусії заявив, що Зеленський “поводиться невдячно” стосовно американської допомоги. У відповідь український президент заявив, що війна, яку веде Україна, є ключовою для безпеки всього Заходу, і її фінансування — це не лише акт доброчинності з боку США, а й стратегічний інтерес Вашингтона.
Зустріч відзначилася жорсткою перепалкою. За словами американських журналістів, Трамп відкрито критикував Зеленського за його манеру ведення переговорів, навіть звернувши увагу на його зовнішній вигляд, що стало предметом обговорення у соціальних мережах. Президент України був без традиційного ділового костюма, що, на думку аналітиків, могло стати додатковим тригером для американського лідера.
Наслідки та міжнародна реакція
Провал переговорів викликав бурхливу реакцію як в Україні, так і на міжнародній арені. Видання AP News повідомило, що адміністрація Трампа розглядає можливість скорочення військової допомоги Україні, що може значно ускладнити ситуацію на фронті. Водночас у Європі висловили підтримку Києву. Представники Німеччини та Франції заявили, що ЄС готовий шукати альтернативні шляхи для фінансування української армії, проте експерти сумніваються, що без США Європа зможе повністю компенсувати дефіцит військових поставок.
В Україні цей дипломатичний конфлікт викликав хвилю дискусій. Одні політики та експерти підтримали позицію Зеленського, підкреслюючи, що він не піддався на тиск та захищав національні інтереси. Інші ж вважають, що дипломатична тактика президента була невдалою, адже публічний конфлікт із Трампом може дорого коштувати Україні.
Що далі? Перспективи українсько-американських відносин
Після зустрічі Білий дім заявив, що можливість нового візиту Зеленського не виключена, але ситуація залишатиметься напруженою. Політологи зазначають, що провал переговорів може стати переломним моментом у відносинах Києва та Вашингтона, особливо якщо Трамп реалізує свої погрози щодо скорочення допомоги.
Натомість в Україні заговорили про необхідність переорієнтації на інші геополітичні центри. Висловлюються припущення про активізацію контактів з Китаєм, що, однак, може ускладнити відносини з США.
Ситуація залишається відкритою, і найближчі місяці стануть вирішальними для подальшої підтримки України Заходом. Однак вже зараз зрозуміло, що дипломатія стає ще одним полем бою, де майбутнє країни залежить не лише від сили армії, а й від уміння вести переговори.
Дипломатія у часи війни – це мистецтво балансування між національними інтересами та реальністю міжнародної політики. Після провальної зустрічі у Білому домі багато експертів та аналітиків поставили під сумнів переговорні здібності Володимира Зеленського та його команди.
З одного боку, президент України продемонстрував тверду позицію, відмовившись від будь-яких поступок, які могли б послабити Україну у війні з Росією. З іншого боку, форма, у якій це було зроблено, викликала питання щодо його дипломатичного досвіду та стратегічного підходу до комунікації з міжнародними партнерами.
Переговорна стратегія Зеленського: сильні та слабкі сторони
Сильні сторони:
- Принциповість. Зеленський уникає компромісів, які можуть мати негативні наслідки для державного суверенітету. Це важливо у війні, де навіть найменший відступ може бути розцінений як слабкість.
- Медіа-ефективність. Український президент вміє працювати з публікою, мобілізуючи міжнародну підтримку через сильні промови та емоційні заклики. Його відеозвернення до парламентів різних країн у 2022-2023 роках допомогли залучити значні пакети допомоги.
- Демонстрація незалежності. У зустрічі з Трампом Зеленський показав, що Україна не є країною, яка просто виконує вказівки США. Це було сигналом як для союзників, так і для ворогів.
Слабкі сторони:
- Відсутність стратегічного гнучкого підходу. У переговорах важливо не лише відстоювати позицію, а й адаптуватися до ситуації. Емоційність у суперечці з Трампом, можливо, була виправдана з точки зору внутрішньої аудиторії, але вона не допомогла Україні отримати більше ресурсів чи підтримки.
- Недостатня підготовка до складних переговорів. Виключення перекладача з процесу спілкування, відсутність чітких меседжів щодо позиції України та недостатня робота з американськими ЗМІ після зустрічі – усе це свідчить про те, що команда Зеленського не врахувала ключові аспекти міжнародної дипломатії.
- Непродумана гра на символах. Для США зовнішній вигляд та формальності є важливими. Проте Зеленський приїхав до Овального кабінету у чорному светрі, що одразу викликало роздратування у Трампа. Це могло здатися дрібницею, але у дипломатії такі деталі відіграють роль у формуванні ставлення до переговорника.
Зеленський vs. Порошенко: два стилі переговорів
Після інциденту у Білому домі почалися порівняння між Зеленським та його попередником Петром Порошенком. Порошенко, який свого часу також зустрічався з Трампом у 2017 році, застосовував інший підхід до переговорів:
- Використання перекладача для контролю темпу розмови та уникнення маніпуляцій.
- Жорстке дотримання протоколу та дипломатичних формальностей.
- Побудова позиції рівного партнера, а не прохача.
- Гра на випередження в інформаційному полі – відразу після зустрічі з Трампом у 2017 році Україна активно комунікувала свої перемоги в американських медіа.
Зеленський ж, навпаки, використовує більш емоційний, імпровізований стиль переговорів, що може бути ефективним у публічних виступах, але не завжди працює у реальній дипломатії, де важлива передбачуваність, холодний розрахунок та контроль ситуації.
На фоні послаблення підтримки з боку США Україна потребує чіткої дипломатичної стратегії, яка дозволить отримати необхідні ресурси для продовження боротьби. Війна виграється не лише на полі бою, а й за столом переговорів, і те, наскільки ефективною буде українська дипломатія, визначатиме подальший хід історії.
