Збройні Сили України опинилися в складній ситуації, що загрожує їхній боєздатності. Ключові рішення влади, прийняті останнім часом, можуть свідчити про системний саботаж постачання зброї, фінансування військово-промислового комплексу та підтримки волонтерських ініціатив. У той час, коли міжнародна військова допомога є критичною для оборони України, дії керівництва викликають серйозні питання щодо їхніх справжніх мотивів.
1. Санкції проти Петра Порошенка та їхній вплив на міжнародну підтримку
Запровадження санкцій проти експрезидента Петра Порошенка, який відіграє важливу роль у міжнародних переговорах щодо постачання зброї для ЗСУ, викликало хвилю занепокоєння серед партнерів України. На Заході цей крок сприйняли як політичну розправу, що ставить під сумнів стабільність внутрішньої політики держави. Зокрема, в оточенні Дональда Трампа вже прозвучали заяви про можливу загрозу військовій підтримці України через сумнівні рішення чинної влади.
2. Блокування волонтерських перевезень: удар по логістиці постачання
Кабінет міністрів припинив функціонування системи “Шлях”, яка дозволяла волонтерам перетинати кордон для транспортування гуманітарних вантажів. Це рішення фактично паралізувало доставку необхідної допомоги для військових, оскільки не було запропоновано жодного альтернативного механізму. Замість того, щоб вдосконалити систему та усунути можливі зловживання, влада просто зупинила процес, поставивши під загрозу постачання необхідного спорядження та техніки.
3. Скорочення військових замовлень: удар по оборонній промисловості
Українські виробники дронів та іншого критично важливого озброєння опинилися без замовлень. Відсутність державного фінансування та контрактів означає не лише втрату обороноздатності, а й знищення галузі, яка могла б забезпечувати українську армію сучасним озброєнням. Натомість влада або не вживає заходів, або свідомо сприяє такому розвитку подій, що ставить питання про цілеспрямоване послаблення військового потенціалу країни.
4. Судові переслідування бойових офіцерів: моральний тиск на військових
Суди над бойовими офіцерами, які брали участь у ключових операціях, створюють прецедент репресій проти військових. Це демотивує командирів, змушуючи їх задуматися про можливі наслідки своїх рішень, замість того щоб зосередитися на виконанні бойових завдань. У воєнний час такі процеси виглядають щонайменше сумнівно, а в гіршому випадку — як елемент загальної стратегії зі зниження боєздатності ЗСУ.
Сукупність перелічених факторів вказує на свідому чи несвідому діяльність, яка підриває обороноздатність держави. Доки противник посилює тиск на фронті, українські чиновники ухвалюють рішення, які унеможливлюють своєчасне постачання озброєння, техніки та ресурсів для армії. Поставлене під питання фінансування оборонного сектору, волонтерські ініціативи фактично заблоковані, а військові командири змушені захищатися в судах замість того, щоб захищати країну на фронті.
Чи є це збігом обставин, чи свідомим саботажем — питання, яке потребує негайного розгляду та відповідних висновків.
