Мобілізація та організація військового обліку — це ключові завдання, які під час особливого періоду в Україні частково покладені на органи місцевого самоврядування (ОМС). Ці функції регламентовані Постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16 травня 2024 року та Законом України «Про військовий обов’язок та військову службу». Відповідно до цих норм, ОМС повинні забезпечувати оповіщення та організацію призову військовозобов’язаних і резервістів, вести первинний військовий облік та забезпечувати прибуття громадян до пунктів збору. Зміни в законодавстві підкреслили важливість створення спеціалізованих мобілізаційних підрозділів, які дозволяють більш ефективно виконувати ці завдання.
Серед основних обов’язків органів місцевого самоврядування — вручення повісток, оповіщення резервістів, інформування громадян про мобілізаційні заходи та забезпечення транспортування військовозобов’язаних до відповідних установ. Разом із тим, згідно з нормами, представники ОМС під час таких заходів мають діяти спільно з поліцейськими або уповноваженими особами територіальних центрів комплектування (ТЦК). Порушення цих правил може призвести до адміністративної відповідальності посадових осіб органів місцевого самоврядування, що встановлено Кодексом України про адміністративні правопорушення.
На практиці виконання мобілізаційних завдань часто стикається з викликами. Наприклад, міський голова Дрогобича, Тарас Кучма, став об’єктом адміністративного переслідування через невиконання плану мобілізації. Згідно з розпорядженням ТЦК, він мав забезпечити оповіщення та явку резервістів до військових установ, однак, через відсутність конкретних механізмів реалізації, такі завдання часто залишаються складними для виконання. Кучма наголошує, що без відповідних повноважень ОМС не можуть забезпечити явку громадян до ТЦК, адже у їхньому розпорядженні відсутні ані ресурси, ані право застосування сили. Випадки, коли штрафи накладаються на міських голів через недоліки в організації мобілізації, підкреслюють необхідність реформування процедур.
Законодавчі ініціативи, такі як Постанова №560 та Закон №3633-IX, визначають широкий спектр обов’язків для ОМС у мобілізаційній сфері. Водночас, відсутність чітких інструкцій та належного правового забезпечення створює ризик конфліктів між державними установами та місцевими органами влади, що підриває довіру громадян і ускладнює виконання мобілізаційних завдань.
ОМС відіграють ключову роль у забезпеченні обороноздатності держави, проте їхня діяльність залежить від належної підтримки та співпраці з центральними органами влади. Успішне виконання мобілізаційних завдань вимагає створення чітких процедур і достатнього правового ресурсу для реалізації цих функцій. Крім того, тиск на органи місцевого самоврядування через адміністративні стягнення чи кримінальні справи може мати зворотний ефект, послаблюючи як громади, так і загальну систему оборони.
Систематичний підхід до взаємодії між державними інституціями та місцевим самоврядуванням, а також впровадження законодавчих змін, які враховують реальні можливості ОМС, є необхідною умовою для ефективної мобілізаційної роботи.
